Про мене
Вітаю вас на моєму сайті. Автопортрет "Я - педагог, я - особистість"
Учитель. Це професія, чи поклик душі? Це необхідність чи потреба? Це бажання чи призначення? Скільки питань ставило людство з тих пір, як з"явився на землі перший учитель. Я можу дати чітку відповідь, що для мене професія вчитель - це поклик душі, це необхідність щоденної роботи, без якої вже не бачиш сенсу існування, це і призначення, бо бачу в собі сили і натхення для роботи з дітьми.
Ще в студентські роки зрозуміла, що професія вчителя - це важкий, інколи тетанічний, виснажливий труд. Та коли ти працюєш, викладаючись повністю, то стає зрозумілим, що робота приносить задоволення, як молодь сьогодні каже "кайф".
Спілкуючись з дітьми розумієш, що з роками ти не старієш, а набираєшся життєвого досвіду. Коли бачиш допитливі дитячі очі, то миттєво забуваєш про хвороби, забуваєш про щоденні клопоти, певні життєві негаразди.
Роботу вчителя оцінити одночасно і миттєво важко, на це треба мати певний час. Якщо кравець бачить результати своєї роботи через 2-3 години, столевар може сказати про свій виріб через 5-6 годин, хлібороб порадується своєму врожаю через декілька місяців, педагог має чекати на результати своєї прації декілька років, а може й десятиліть. Радію від того, що певні результати своєї роботи можу вже бачити. Тішить те, що учні не забувають яскравих уроків, де вони відчували себе вільними, прекрасними, щасливими від спілкування з мистецтвом. Бадьорить і надає наснаги творити далі те, що учні довіряють тобі свої думки, просять навчити, пояснити, показати. І поза тим, що ти не тільки вчитель, але й мати, любиш чужих дітей ще більше за своїх.
У повсякденному житті прагну бути корисною своїй державі, хочу бачити своїх дітей щасливими та всміхненими, вільними у власному виборі. Прагну і йду до того, щоб кожен з моїх вихованців як і я, високо тримаючи голову, могли сказати "Я - українець!", "Це моя Україна, моя рдіна земля!" Любити і поважати свій народ, жити разом з ним - це моя життєва позиція і міцні переконання.
Щоб бути поетом у справі народної освіти, треба стояти на одному грунті з народом, треба гаряче любити його, і притому, любити просто і без претензій, треба силою безпосереднього почуття розділити і його невисловлене горе, і неусвідомлені ідеї, нез"ясовані прагнення.
Учителю! Ми горимо і згораємо в ім"я того, щоб єднати людей узами добрих побажань, щоб людям хотілося жити від того, що поряд з нею живуть люди!
